Агресія у дітей: причини і методи подолання

Дитяча агресія - звичайне явище, яке супроводжує період дорослішання. Це одна з найбільш часто зустрічаються проблем, що турбують батьків і педагогів, якщо дитина поводиться агресивно в колективі. Агресивна поведінка часто виправдовують незрілістю дитячої психіки, стверджуючи, що таким чином діти висловлюють свої негативні емоції і намагаються звернути на себе увагу ровесників і старших людей. Згодом засвоюючи правила поведінки, хлопці починають вести себе більш дружелюбно. Однак часто буває, що агресивність не тільки не зникає, а ще й трансформується в особистісну якість. Чому вона виникає і як боротися з агресією дитини, приносить проблеми йому і оточуючим?

Що таке агресія та її причини

Маленькі забіяки і забіяки доставляють чимало труднощів. У психології поняття «агресія» визначено як «нестандартну поведінку дитини, в результаті якого заподіяно фізичний, предметний або моральну шкоду іншій людині, тварині або невоодушевленному об'єкту». Психологи вважають, що вона є вродженою проблемою, яка виникає на інстинктивному рівні. Агресивний дитина може ображати співрозмовника словесно, провокувати бійки, псувати чуже майно. Він постійно перебуває в стані роздратування, дуже неспокійний і імпульсивний.

Найпоширеніші причини агресії у дітей:

• малюк відчуває небезпеку, яка виходить від навколишнього незрозумілого йому світу;
• не знає, як задовольнити свої потреби і бажання;
• хоче здаватися незалежним і самостійним;
• намагається відстоювати свої права;
• реакція на заборони дорослих.

Як реагувати на агресію дитини? Тато і мама повинні допомогти своєму чаду позбутися її раз і назавжди, щоб малюк міг стати повноцінним членом колективу, адже проблема найчастіше бере початок саме в сім'ї. Дитина думає, що його не люблять. Байдужість батька і матері в житті крихти, їх жорстокість і нездатність до будівництва нормальних взаємин веде до руйнування дитячо-батьківських зв'язків. Малюк починає шукати способи, щоб звернути на себе батьківську увагу, в тому числі і проявляючи агресивність, адже інших методів він не знає. Напади агресії у дитини починаються спонтанно, контролювати він їх не може. Юний агресор може вдарити ровесника або нагрубити дорослим, при цьому не бажаючи нікому зла, а намагаючись захистити себе від уявної небезпеки.

Портрет агресивного дитини

Практично в кожній групі дитячого садка або в молодших класах школи є хлопці, які ведуть себе абсолютно погано. Вони постійно б'ються і ображають інших дітей, відбирають і ламають іграшки, грублять і не слухаються вихователів і вчителів. Маленького грубіяна і забіяку складно приймати в колективі, а ще важче зрозуміти його. Однак агресивні діти потребують уваги, розуміння і ласки дорослих набагато більше, ніж спокійні тихі. Їм потрібна допомога, адже агресія в першу чергу є проявом внутрішнього дискомфорту, що виникає через невміння маленької особистості адекватно реагувати на що відбуваються навколо нього події.

Ознаки агресивних дітей помітні неозброєним оком:

• дратівливість;
• нестриманість;
• метушливі руху;
• невміння сидіти спокійно;
• неконтрольовані спалахи гніву.

Ведучи себе агресивно, дитина в більшості випадків не хоче свідомо нашкодити іншій людині. Він просто звертає на себе увагу єдиним зрозумілим йому способом. Ламаючи іграшки або відмовляючись робити уроки, при цьому супроводжуючи свої дії криками і плачем, малюк заспокоїться лише після розради і отриманої «дози» ласки від мами чи тата.

Вікові особливості

Найчастіше неконтрольовані напади агресії проявляють маленькі діти. Відчай і невдоволення можна почути в плачі немовляти, а 2-6 річні хлопці висловлюють агресивність криками, розкиданням предметів, бійками. Вчені відзначають, що найважливішим періодом в житті малюка, коли батьки повинні закладати в нього правила пристойної поведінки, є вік від 1 до 4 років. Якщо малюк до 7 років відчуває брак уваги, мама і тато не реагують на спалахи гніву у дитини, неконтрольована агресія перетворюється в звичну форму поведінки. Поганий характер стане перешкодою для подальшого спілкування з однолітками і дорослими людьми.

Як проявляється агресивна поведінка дітей:

• в 2-річного віку дитина кусається, щипає, рве волосся на собі або на мамі, намагаючись привернути до себе увагу;
• в 3 роки хлопчики і дівчатка починають битися, свідомо ламати чужі іграшки, кидатися предметами; якщо помітні ознаки агресії у дитини 3 років, помилки батьків практично однакові: вони поспішають покарати дитину, не розібравшись у причинах його неприйнятної поведінки;
• після кризи 3-річного віку дитина 4 років проявляє агресію рідше, проте він може першим напасти на напарника по грі, якщо йому на інстинктивному рівні здається, що той для нього небезпечний;
• агресія у дітей дошкільного віку: в 5-6 років дівчинки висловлюють агресивність за допомогою прізвиськ або небажання дружити, хлопчики воліють фізичний вплив.

Агресія у дитини 7 років, якщо батьки поради психолога втілили на практиці, практично зникає.

Методи боротьби з агресивною поведінкою

Мами і тата агресивних дітей зобов'язані навчити свого сина чи дочку виражати емоції словами, а не завдаючи фізичної або моральної шкоди членам свого оточення. Психологи рекомендують втихомирювати маленького забіяку за допомогою таких методів:

1. Подавайте позитивний приклад. Якщо в будинку встановлено будь-яких правила, їх зобов'язані дотримуватися всі домочадці. Учіть дитину терпимості, багато розмовляйте, будьте доброзичливі до інших людей.
2. Приділяйте достатньо уваги дочки або сина. При перших ознаках негативної реакції постарайтеся відвернути його, взявши за руку, перехопити занесену для удару ручку або зайняти чимось цікавим.
3. Уникайте покарань. Замість фізичної розправи поговоріть з малюком, які вчинили поганий вчинок, в спокійному тоні. Поясніть, що його поведінка приносить близьким людям страждання, донесіть до них почуття жалості і співчуття.
4. Усуньте надлишок енергії. Іноді в агресивності дітки вихлюпують свій нерозтрачений за день енергетичний запас. Запишіть малюка на спортивну секцію, танці або спів - направте енергію в правильне русло.
5. Наділіть дитини обов'язками. Спільна діяльність допомагає знайти спільну мову і показує дітям значимість їх особистості в сім'ї.

Допоможіть дитині навчитися позитивно мислити і висловлювати свої емоції без негативу!